Правильна підготовка основи під укладання тротуарної плитки має кілька важливих причин:
В цілому, правильна підготовка основи перед укладанням тротуарної плитки забезпечує міцність, стійкість та довговічність покриття, а також запобігає виникненню проблем у майбутньому, що робить основу ключовим елементом успішної установки тротуару.
Видалення верхнього шару
Першим етапом є видалення верхнього шару гумусу та родючого ґрунту. Для цього проводиться акуратне видалення коренів дерев та залишків рослин. Потім рухомий ґрунт ущільнюють і покривають геотекстилем, щоб створити додаткову міцність та захист.
Далі необхідно забезпечити дренажну ґрунтову основу з оптимальною проникністю для стоку води. У разі потреби, щоб покращити основу, можна додати щебінь великої фракції, щоб збільшити її товщину.
За виконання робіт також враховується рівень грунтових вод. Якщо він вищий за рівень укладання покриття, проводяться дренажні роботи для зниження рівня води та забезпечення більш стабільної основи.
Важливо відзначити, що товщина шарів основи може відрізнятися залежно від призначення ділянки та особливостей ґрунту. По завершенні робіт поверхня плитки має бути вирівняна з ділянкою, щоб забезпечити гармонійне та міцне покриття.
Планування та маркування ділянки
Першим кроком є розподіл території на окремі сегменти за допомогою кілочків або металевих штифтів, які вказують верхній край майбутньої бруківки чи бордюрів. Ухил поверхні планується залежно від розташування каналізаційних систем, проте рекомендується зберігати ухил у межах 1,5-2°, що відповідає 1,5-2 см за кожен метр довжини.
Далі проводиться вирівнювання ґрунтового покриття в ямі шляхом використання шару крупнозернистого піску завтовшки до 10 см, який акуратно утрамбовується спеціальним обладнанням, таким як віброплита. Межі ями фіксуються бортами, бордюрами чи бетонними стовпчиками, між якими буде укладено тротуарну плитку. Для забезпечення надійності бордюри встановлюються на цементно-піщаний розчин.
Підготовка основи
Для створення шару, що несе, використовуються дрібний гравій або щебінь фракції від 5 до 20 мм або 5 до 40 мм. Товщина шару, що несе, обов'язково визначається проектом, особливо для ділянок з постійним рухом автотранспорту. Залежно від класу дороги, товщина може змінюватись від 30 до 90 см, для пішохідних зон – від 15 до 20 см, а для паркувань або ділянок, призначених для автотранспорту – від 20 до 30 см. Щоб забезпечити необхідну міцність та довговічність, основу ущільнюють до 20% вихідної товщини.
Для верхнього шару основи вибирається матеріал з проміжною зернистістю, щоб запобігти змішуванню субстрату та шару, що несе, в процесі експлуатації.
Несучий шар укладається поверх ущільненого ґрунту. У разі нестабільності ґрунту, на нього укладається спеціальна тканина – геотекстиль, яка запобігає осіданню основи та одночасно забезпечує проникність для води.
Створення шару, що підстилає
Для створення шару, що підстилає, використовуються пісок і дрібний щебінь (відсів фракції 0-5 мм). Рекомендована товщина цього шару становить від 2 до 5 см. У деяких особливих випадках, наприклад, при мощенні автобусних зупинок або в'їздів, може знадобитися додавання в'яжучого матеріалу, такого як цемент, у співвідношенні від 1:7 до 1:8.
На ділянках, які не піддаються безпосередньому впливу погодних умов, наприклад під навісом або всередині приміщень, для створення шару, що підстилає, використовується попередньо зволожений цементно-піщаний розчин. Це дозволяє досягти додаткової міцності та стійкості.