Дефекти, які Ви виявили у структурі плити перекриття, свідчать про необхідність заміни чи посилення перекриттів. Існує безліч методів посилення плит перекриттів, включаючи вплив на тріщини, усунення недоліків у шарі бетону, призначеного для захисту арматури, та протидія помітній корозії. Поява тріщин і дефектів пов'язана з вичерпанням несучої здатності даних компонентів, а особливо поперечні тріщини на плитах свідчить про погіршення їхнього стану. Виникнення цих тріщин зумовлено різними чинниками.
Найбільш поширені дефекти включають: усадкові тріщини, які зазвичай дрібніші і виникають у процесі затвердіння бетону. Часто такі тріщини з'являються через порушення у будівельному процесі чи обробці матеріалів. Проблеми виникають, наприклад, при обрізанні занадто довгих плит, що, як правило, заборонено, оскільки в кожній плиті перекриття знаходиться поздовжня напружена арматура, яка натягується в процесі бетонування. Обрізка плити знижує її несучу здатність у кілька разів. Рекомендується замість заміни плит проводити їхнє посилення. Якщо виявлені поперечні тріщини на плиті, краще зробити демонтаж та заміну. Однак у випадках обмежених ресурсів або часу рекомендується встановити підпірну стіну в проблемній ділянці, оскільки плита може втратити здатність витримувати значні навантаження. Якщо виявлено лише поздовжні або діагональні тріщини, це може свідчити про перенапругу та розрив арматури, і в цьому випадку є можливість змінити ситуацію.
Процес посилення плити перекриття включає такі етапи: спочатку визначається метод збільшення несучої здатності та формується план майбутніх робіт. Потім розробляється проектно-технічна документація на зміцнення конструкції, проводяться необхідні розрахунки для відновлювальних заходів, та здійснюється закупівля будматеріалів для ремонтних робіт.
Після цього розпочинаються роботи з безпечного посилення плити перекриття. Конструкція зміцнюється з використанням розпірок для перерозподілу навантажень, де можуть використовуватися металеві труби, швелери або брус великого перерізу. Опори закріплюються клинами та дерев'яними підкладками. Зони майбутніх робіт очищаються від фарби, оздоблювальних матеріалів і штукатурки, що обсипається.
Далі проводиться обробка арматури та бетону, включаючи видалення іржі з арматури з використанням металевої щітки та обробку спеціальним перетворювачем корозії. Підлога або стяжка зверху плити демонтуються, забезпечуючи доступ до областей зіткнення старого та нового бетону, які ретельно очищаються та знепилюються.
Для зміцнення монолітних плит із залізобетону, особливо з урахуванням їхньої значної ваги, необхідно провести попередні розрахунки несучої здатності з метою оцінки впливу додаткового навантаження. Ефективним методом посилення та обв'язування є комплексне застосування армування всіх структурних елементів каркасу.
Для зміцнення армування рекомендується використовувати арматурну сітку з комірками розміром 150x150 або 200x200 мм, що складається з прутків діаметром 14-18 мм. Заливку підсилюючого шару бетону можна проводити вручну із попереднім створенням опалубки. Проте найефективнішим методом зміцнення моноліту є торкретування. Для цього використовується спеціальна торкрет-гармата, якою бетонна суміш під високим тиском наноситься на поверхню.
Товщина шару бетону, створеного методом торкретування, може досягати 50 мм. Цей процес забезпечує високу міцність зчеплення нового бетону зі старим, хоча поверхня виходить рельєфною, повторюючи контури армуючого каркасу. Тому після зміцнення потрібно провести штукатурку поверхні. Аналогічний метод може бути застосований для зміцнення збірно-монолітних перекриттів за умови попереднього перерозподілу навантажень на несучі стіни або опорні елементи каркасу, щоб новий шар бетону не просто лежав на поверхні горизонтальної конструкції, а був правильно розподілений по системі.
Для посилення перекриттів ребристої конструкції, притаманних сусідніх залізобетонних елементів, застосовується така методологія: По всій довжині поздовжніх ребер обох плит укладаються два куточки або планки зверху. Знизу створюється опалубка, що є притиснутими до ребрів дошки. Додатково знизу застосовується затягування арматурної сталі з використанням спеціального анкерного пристрою. Конструкція, що нагадує лоток, зверху заливається бетоном, причому його ущільнення здійснюється голчастою вібробуловою з гнучким валом.
Нижнє підведення розвантажувальних металевих балок: цей метод включає розміщення металевих балок знизу для розподілу навантаження і розвантаження плит.
Посилення перекриттів з використанням вуглекомпозитних матеріалів може бути проведене в залежності від типу перекриття:
Пустотні плити: вуглекомпозитне полотно наклеюється на нижню поверхню пустотних плит з певним кроком.
Багатопустотні плити: композитна стрічка укладається поздовжньо по всій поверхні, що не тільки збільшує характеристики міцності, але також підвищує сейсмостійкість конструкції.
Монолітне перекриття: стрічка вуглекомпозиту приклеюється поздовжньо по всій поверхні монолітного перекриття. Цей метод також сприяє покращенню міцності та сейсмостійкості.
Ребристі плити: вуглекомпозитний матеріал приклеюється до нижньої частини ребер жорсткості та додатково зміцнюється хомутами з односпрямованої стрічки для підтримки опорної частини конструкції.
Ці техніки забезпечують ефективне зміцнення та покращення характеристик перекриттів з використанням вуглекомпозитів. Для будь-яких питань щодо залізобетону звертайтесь до наших спеціалістів за номером:
☎️ +38 (044) 332-0-332